Чого батьки не повинні казати своїй дитині

Чого батьки не повинні казати своїм дітям

Усі батьки знають, що виховання дітей – дуже важке завдання. Воно вимагає безлічі щоденних зусиль, мудрості й терпіння. Іноді від перевтоми й відчаю в батьків просто опускаються руки. У результаті, спілкуючись із дитиною, вони вимовляють зовсім неприпустимі слова. Особливо небезпечними при цьому є висловлювання, які здатні завдати шкоди, нанести душевні або сердечні рани, рубці від яких можуть залишитись на все життя. Ось сім поширених помилок, яких припускаються батьки в спілкуванні зі своїми дітьми.

«Чому ти не можеш бути таким, як він (вона)?»

Порівняння з іншими – це найгірше, що ви можете зробити для вашої дитини. Твердження на зразок «Він набагато краще, ніж ти» або «Чому ти не можеш бути схожим на твого брата?» завдають дитині більше болю, ніж ви можете навіть собі уявити. Кожна дитина має власну індивідуальність і дуже хоче її зберегти. Порівнюючи її дії з діями інших дітей, ви тільки демотивуєте її, унаслідок чого вона буде відчувати себе в тіні тієї людини, з якою її порівнюють, з усіма можливими наслідками.

«Ось прийде батько, і я розповім йому про твою поведінку!»

Іноді діти припускаються помилок і поводяться так, що ви не можете впоратися з ними поодинці. Тоді єдине, на що ви помилково розраховуєте, – це звернення до їхнього почуття страху. Кажучи дитині: «Я все розповім батьку, коли він повернеться додому», ви можете ненадовго зупинити прояви її небажаної поведінки, але при цьому проявите власне безсилля. Більше того, якщо тато дитини – людина сувора і насварить її за вашим звинуваченням, поруч з вами дитина буде жити з постійним відчуттям страху й почне приховувати свої вчинки.

«Не плач!», «Не рюмсай!»

Дітям властиво іноді плакати. Вони набагато вразливіше, ніж дорослі, і навіть така дрібниця, як зламана іграшка, може викликати в них потік сліз. Коли ви бачите, що ваша дитина плаче, краще притисніть її до себе й утіште; не варто вимагати, щоб вона припинила плакати. Поставте себе на місце дитини, і ви зрозумієте, через що вона проходить і що відчуває в даний момент.

Якщо дитина заперечує ваші рішення

Пам'ятаєте, коли ви були маленькими, вам дуже хотілось бути старше, щоб мати змогу приймати свої власні рішення й жити за своїми правилами? Вам хотілось мати право спати, коли ви хочете, їсти, що хочете, і носити, що хочете.

Діти відчувають потребу у владі. І це нормально, однак не тоді, коли дана потреба реалізується в негативному ключі. Діти, які шукають влади, люблять установлювати власні правила. І дорослі неминуче залучаються до сперечання з ними.

Пропонуємо дев'ять порад про те, як поводитись батькам, коли дитина вступає в суперечку й оскаржує їхнє рішення.

1. Ухиляйтесь від суперечок. Підіть у свою кімнату або займіться чимось, що завадить вам брати участь у суперечці. Ще більш важливо, щоб ви не втрачали самовладання. Якщо ви розсердитеся, це покаже вашій дитині, що в неї є влада над вами, після чого вона завжди буде цілитись у ваше вразливе місце. Будьте готові застосувати відповідні санкції у випадку, якщо ваша дитина відмовиться від співпраці. Але ніколи не карайте її у гніві й переконайтеся в тому, що санкції й наслідки за її неналежне поводження будуть справедливими.

2. Акцентуйте увагу не на контролі, а на співпраці. Залишаючись спокійними й раціональними, незважаючи на нестерпні ситуації, які створює вам дитина, ви зможете отримати перевагу над її тактикою боротьби за владу. Ясно сформулюйте дитині ваші очікування, а також наслідки за відмову від співпраці. Не ставте ультиматумів. Постарайтесь установити з дитиною позитивний зв'язок і мотивувати її на співпрацю.

10 звичок, притаманних хорошим батькам

Десять звичок, притаманних хорошим батькам

Бути батьками – означає відчувати велику радість. Коли ви вперше тримаєте свою дитину, майбутнє здається безхмарним і прекрасним. Із плином часу батьки дізнаються про те, що їхній прекрасний світ потребує докладання зусиль і старанності. Вони готуються робити те, чого не робили ніколи раніше. У міру того як дитина росте, батьківських обов'язків стає все більше й більше.

Спочатку батьки соромляться своєї недосвідченості й часто шукають допомоги у своїх батьків або друзів з великим досвідом. Згодом, а також із власним досвідом і терпінням їм стають відомі таємниці того, як стати хорошими батьками, не ставлячи хрест на своєму власному житті. Пропонуємо батькам ознайомитися з десятьма основними звичками, які допоможуть їм стати хорошими татами й мамами та виділяти багато часу для того, щоб радіти разом з дітьми.

• Смійтеся разом з дітьми. Сміх дуже важливий для дітей – як для їхнього фізичного, так і для психічного здоров'я. Коли ви бачите, що дитина радіє та сміється, постарайтесь розділити з нею хвилини радості. Якщо ви приєднаєтесь до неї, це допоможе їй відчути себе в безпеці. Робіть так мінімум двічі або тричі на день. Це буде добре для вас обох!
• Не ставтесь до дітей, як до дорослих. Діти є діти, тому не чекайте, що вони будуть вести себе як дорослі, не ставтесь до них як до дорослих людей. Їм потрібен час, щоби пізнати та зрозуміти навколишній світ. Будьте терплячими, і ваше терпіння повернеться сторицею.

Поради про миролюбне виховання дітей

Поради про виховання дітей дуже різнопланові, тому в батьків іноді складається враження, що вони діють неправильно. Пропонуємо десять порад про те, як побудувати стосунки з дитиною, не вдаючись до покарання.

1. Приділяйте дитині особливий час

Приділяйте хоча б десять хвилин на день свого індивідуального часу кожному з дітей. Назвіть це «часом Даші» або «часом Діми», нехай діти знають, що це їх час. Головне, щоб уся ваша увага при цьому належала виключно дитині. Регулярно обмінюйтеся з нею правом вибору, визначаючись із тим, чим ви будете займатися протягом вашого особливого часу. Переконайтеся, що інші діти будуть зайняті чимось іншим, і приберіть подалі свій телефон! Дев'яносто відсотків часу спілкування з дитиною необхідно присвятити звичайним бесідам або іграм і тільки десять відсотків можна приділити зауваженням.

2. Контролюйте свої емоції

Виховання дитини

Як батькам упоратися з нечесністю підлітка

«Мій шістнадцятирічний син постійно бреше мені, – скаржиться одна мама. – Він бреше про домашнє завдання, про те, що їв на обід, почистив зуби. Він так само прибріхує, щоби показати себе з кращого боку. Уже дійшло до того, що я не вірю жодному його слову. Він зовсім не погана дитина, але я не розумію, чому він бреше, адже сказати правду набагато легше. Що мені робити?». І такі скарги – не рідкість. Справитися із брехнею в підлітковому віці – непросте завдання для батьків.

Психологи кажуть, що діти брешуть з багатьох причин: щоб замести сліди своїх негативних учинків; ухилитись від того, що їм не хочеться робити; щоб наслідувати своїх однолітків. Іноді вони брешуть, щоб захистити інших. Вони можуть сказати «поганий зв'язок», коли розмовляють по телефону з кимось із родичів, не бажаючи зізнатись: «Я не хочу з тобою розмовляти». Вони можуть так зробити, щоб не образити свого співрозмовника. Їм легше збрехати, ніж сказати правду.

Деякі підлітки звикли казати напівправду або все перебільшувати. Можливо, вони вважають, що таким чином зможуть отримати бажане або викрутитися з делікатної ситуації. Як і більшість дорослих, діти можуть брехати, тому що іноді правда здається їм недостатньо цікавою. Це їхній спосіб привернути увагу, зробити себе більш важливими чи привабливими в очах тих, хто їх оточує, отримати підтримку або просто вони не вміють вирішувати проблеми.